Ѕути "справжньою ж≥нкою"- значить
ставити мужчину в центр свого житт¤
≥ допускати в переб≥гу останнього Їдино
т≥ под≥њ, котр≥ не суперечать основоположн≥й
рол≥ чолов≥ка.
( еролайн √ейлбран)

∆≥нка - б≥льш≥сть, що ≥снуЇ на правах меншост≥.
(Ћ≥за  ремер)

’то така ж≥нка? яка њњ роль у сучасному сусп≥льств≥, зокрема л≥тературному? ÷им питанн¤м задаютьс¤ не лише іендеристськ≥ та профем≥н≥стськ≥ л≥т-орган≥зац≥њ ”крањни, але й т≥, хто хоч б≥льш-менш зац≥кавлений творенн¤м сучасного ж≥ночого л≥тературного процесу. Ѕеручи до уваги те, що за статистикою в ”крањн≥ проживаЇ 46% чолов≥к≥в та 54% ж≥нок, все ж коеф≥ц≥Їнт ж≥ночоњ л≥тератури значно нижчий. ћожливо, ж≥нки не створенн≥ дл¤ цього, можливо, вони - перифер≥йна стать?

"”с¤ наша цив≥л≥зац≥¤ Ї цив≥л≥зац≥Їю чолов≥к≥в. ƒержава, право, мораль, рел≥г≥¤, а також наука Ї твор≥нн¤м чолов≥к≥в"- зазначаЇ √еорг «≥ммель в одному з≥ своњх есе. ћистецтво, патр≥отизм, моральн≥сть, духовн≥ ц≥нност≥ у загальному розум≥нн≥, сусп≥льн≥ ≥дењ зокрема, правильн≥сть практичних думок ≥ об'Їктив≥зм у теоретичн≥й науц≥, енерг≥¤ та глибина житт¤ - все це категор≥њ, ¤к≥ з точки зору форми та прагнень Ї власн≥стю всього людства, хоча фактично впродовж ус≥Їњ ≥стор≥њ вони мають ц≥лком чолов≥чий характер. ѕрипуст≥мо, що ми б окреслили ц≥ проблеми одним словом -"об'Їктивн≥", тод≥ ви¤вилос¤ б, що в так≥й ≥стор≥њ, ¤к наша, набрало б чинност≥ р≥вн¤нн¤ об'Їктивний = чолов≥чий.

якщо ≥снуЇ об'Їкт, неодм≥нно маЇ ≥снувати суб'Їкт. ≤ саме суд¤чи з цього твердженн¤ ним виступаЇ ж≥нка. ∆≥нка - та незм≥нна ≥ пост≥йна складова, що обертаЇтьс¤ навколо центру-чолов≥ка. ѕричиною цього Ї, ¤к зазначаЇ —≥мона де Ѕовуар, загостренн¤ комплексу меншовартост≥, ¤кий сформований загальним розвитком людства, з ≥ншого боку незмиренн≥сть ж≥нки з≥ своњм станом пробуджуЇ њњ д≥¤ти.

Ќа прикладах ≥нтерв'ю з ћар≥Ї  рищенко, що проводила —оф≥¤ ќнуфр≥в можна простежити т≥ основн≥ ц≥нност≥, ¤к≥ ж≥нка-письменниц¤ вважаЇ іендерними у своЇму житт≥: "Ї дв≥ сфери бутт¤: те, що називають житт¤м у сусп≥льств≥, ≥ - наодинц≥ з самим собою.  ожна людина маЇ духовн≥ потреби ≥ мусить њх реал≥зовувати", проте не кожн≥й авторц≥ це вдаЇтьс¤. ћ. рищенко вважаЇ, що найголовн≥ше дл¤ нењ "бути б≥льше закритим, бо, ¤к правило, письменники черпають б≥льше ресурс≥в з самих себе.  ожен письменник, ¤ким би в≥н не був, шукаЇ самотност≥", проте письменники-чолов≥ки вол≥ють набиратис¤ вражень... "я вважаю, що щаслив≥ша пор≥вн¤но з чолов≥ками, бо не мушу н≥куди њхати, не мушу н≥куди вт≥кати - ¤ просто залишаюс¤ вдома" (‘≈ћ≤ЌЌ≤—“№ “ј ћј— ”Ћ≤ЌЌ≤—“№\ ≤нтерв'ю з ћар≥Їю  ривенко.htm).

« одного боку простежуЇтьс¤ притаманний, вихований стол≥тт¤ми ≥нстинкт ж≥нки-беригин≥ родинного вогнища, проте з ≥ншого боку "ж≥нка легко пристаЇ на другор¤дну роль: вона не наважуЇтьс¤ зам≥р¤тис¤ на б≥льше"(— ƒ Ѕ 358). ƒоповнюючим, дуже важливим елементом ц≥Їњ ситуац≥њ Ї те, що ж≥нки пристосувалис¤ до чолов≥чих прагнень та мр≥й, сприймаючи житт¤ чолов≥ка за норму, вони намагалис¤ змайструвати ж≥нок, засновуючись на "чолов≥чому" матер≥ал≥. “акий п≥дх≥д бере початок в≥д ≥стор≥њ јдама й ™ви ¤ка, окр≥м усього ≥ншого, показуЇ, що, намагаючись створити ж≥нку з чолов≥ка, ви неминуче опинитес¤ у скрутному становищ≥. ” житт≥, ¤к ≥ в ≈демському саду, ж≥нка Ї в≥дхиленн¤м в≥д норми, своЇр≥дним марг≥несом, тому вони ≥ почали вважати, що це пристосуванн¤ ≥ Ї њхньою справжньою природою. ∆≥нки сам≥ трактують себе зг≥дно з вимогами, ¤к≥ њм диктуютьс¤ через бажанн¤ њхн≥х чолов≥к≥в; вони несв≥домо п≥ддалис¤ сугест≥њ чолов≥чого способу мисленн¤. якщо ч≥тко усв≥домити, в ¤к≥й м≥р≥ наше ≥снуванн¤, мисленн¤ та спос≥б д≥й п≥дпор¤дкован≥ цим чолов≥чим критер≥¤м, то стаЇ зрозум≥лим, наск≥льки важко кожному чолов≥ков≥ та ж≥нц≥ позбутис¤ цього способу мисленн¤. “ож постаЇ питанн¤, наск≥льки сама анал≥тична л≥тература у своњх досл≥дженн¤х ж≥нок в≥льна в≥д цих догмат≥в. (‘≈ћ≤ЌЌ≤—“№ “ј ћј— ”Ћ≤ЌЌ≤—“№\ арен ’орн≥.htm) ћат≥на ’орнер в одн≥й з≥ своњх монограф≥й писала про в≥дхиленн¤ в≥д норми бо¤знь ж≥нок перед дос¤гненн¤м усп≥ху. ћакклелланд розпод≥л¤Ї мотивац≥ю на так≥ три складов≥:

• мотив дос¤гненн¤ усп≥ху > над≥¤;
• мотив уникненн¤ поразки > острах;
• мотив униканн¤ усп≥ху.

якщо перш≥ два компоненти притаманн≥ ¤к ж≥нкам, так ≥ чолов≥кам, то останн≥й трет≥й компонент Ї характерною ознакою лише ж≥ночоњ вмотивованост≥. ≤снуЇ бо¤знь, "≥снуЇ, оск≥льки дл¤ б≥льшости ж≥нок передчутт¤ усп≥ху в змаганн≥, дос¤гненн¤ перемоги, особливо над чолов≥ками, породжують переживанн¤ можливости по¤ви певних негативних насл≥дк≥в, скаж≥мо загрози соц≥ального в≥дторгненн¤ ≥ втрати ж≥ночности", так само це п≥дтверджуЇтьс¤ тим, що "ж≥нка без к≥нц¤, знову ≥ знову, мусить перегл¤дати своЇ р≥шенн¤; вона не простуЇ до мети, ¤к чолов≥к, а просуваЇтьс¤ з осторогою, тож њњ рух упов≥льнений ≥ непевний. ѓњ пост≥йно непоко¤ть незд≥йсненн≥ можливост≥: вона втратить чолов≥чу прихильн≥сть або ж принижуватиме коханц¤ надто блискучими усп≥хами." (‘≈ћ≤ЌЌ≤—“№ “ј ћј— ”Ћ≤ЌЌ≤—“№\ ерол •≥лл≥іан.htm)

«важаючи на зм≥ст вище викладеного матер≥алу, соц≥альна роль ж≥нки, в нашому випадку письменниц≥, обмежуЇтьс¤ чолов≥чими кордонами. ¬ийти за ц≥ меж≥ поки що - неможливо. «агалом марг≥нальн≥сть ж≥нки-письменниц≥ ≥снуЇ у трьох ≥нтерпретац≥¤х:

• ∆≥нка, ¤ка д≥Ї лише на чолов≥ч≥й територ≥њ ≥ п≥д кер≥вництвом чолов≥к≥в. ¬≥дпов≥дно теми њњ твор≥в обмежуютьс¤ одв≥чно ж≥ночими темами, ¤к≥ безперечно пов'¤зан≥ з переживанн¤ми щодо протилежноњ статт≥.
• ∆≥нка, що водночас живе ¤к чолов≥чим житт¤м, так ≥ ж≥ночим, "зб≥льшуючи таким чином к≥льк≥сть своњх обов'¤зк≥в ≥ - свою втому". “еми твор≥в таких ж≥нок вже не наст≥льки обмежен≥, проте все ж перебувають у т≥сн≥й залежност≥ з ≥снуванн¤м чолов≥чоњ статт≥, де¤ким обертанн¤м навколо нењ.
• ∆≥нка, що маЇ нам≥р найр≥шуч≥ше атакувати протилежну стать. “ворч≥сть такоњ ж≥нки незалежна, с¤гаЇ поза меж≥ чолов≥чих рамок, проте зазнаЇ нищ≥вноњ критики у широкого загалу. ќск≥льки руйнуЇ загальноприйн¤т≥ канони.

¬исловлена –.¬еретельником у 1989-му р. думка, що поетесина проверб≥альна самотн≥сть "н≥коли не розгл¤далас¤ ¤к висл≥д њњ становища ж≥нки, ¤ка пише в св≥т≥, де ж≥нки та њхн≥ проблеми не вважаютьс¤ важливими" повн≥стю заперечуЇтьс¤, створюючи м≥цну опозиц≥ю чолов≥чому письму, ≥нколи занадто фем≥н≥зовану. Ќай¤скрав≥шими постат¤ми у сучасн≥й л≥тератур≥ зараз Ї “амара √ундорова, —олом≥¤ ѕавличко, ¬≥ра јгеЇва, Ќ≥ла «боровська ≥, безперечно, ќксана «абужко.

–озвиток ж≥ночоњ л≥рики в останн≥ дес¤тил≥тт¤, особливо к≥н. 80-их- поч. 90-их перебуваЇ у досить таки невизначен≥й ситуац≥њ. ‘ем≥нний характер украњнськоњ ментальности визначаЇ, що украњнська "т≥лесна" л≥тература, в особливост≥ л≥рика, за своњм пров≥дним характером Ї афективною мовою емоц≥й.

≤ тут хочетьс¤ пригадати фрагменти в≥рш≥в к≥лькох молодих поеток:

(ќльга Ѕашкирова)

(™вген≥¤ Ѕучк≥вська)

(“ет¤на ѕл≥ско)

”ривки трьох в≥рш≥в наче сповненн≥ присутн≥стю у них чолов≥чого - маскул≥нного, де ж≥нка-авторка постаЇ служницею, рабинею, пасивним споживачем одв≥чних норм. ѕро нењ може бути лише дв≥ точки зору: њњ "почутт¤ - дубл≥кат ≥ншого, притаманне молод≥й д≥вчин≥. јле ж вона зрештою коритьс¤ своњй дол≥" (347, сдб). ¬ нашому випадку справд≥ в≥рш≥ написан≥ досить юними представниц¤ми ж≥ночоњ статт≥. ≤ другою визначною рисою Ї те, що б≥льша частина ж≥ночого житт¤ прот≥каЇ з самотою або серед ≥нших ж≥нок, ≥ молода поетеса змушена осп≥вувати лише пром≥жок њњ емоц≥о, ¤кий вона д≥лить з чолов≥ком. "јле нас прос¤ть писати про любов! любов! любов! - аж доки нам самим воно не знудитьс¤", - зазначаЇ ≈р≥ка ƒжоні. ѕроте творч≥сть таких юних поетес ≥снуЇ саме в перифер≥йних куточках чолов≥чих кордон≥в, ≥ њх дол¤ дуже легко п≥ддаЇтьс¤ простому передбаченню, що вони "традиц≥йно пишуть доти, доки не вийдуть зам≥ж", - зауважуЇ ≤.јндрус¤к. ѓх св≥т та призначенн¤ - бути другою статтю: коли ти повн≥стю п≥дкор¤Їшс¤ чолов≥чому св≥ту, а вс≥ твоњ радощ≥ й лиха, пор≥вн¤но з часопроводженн¤м з протилежною статтю, взагал≥ Ї другор¤дними. “ака ж≥нка приречена, адже немаЇ н≥чого г≥ршого, н≥ж безмежне чеканн¤ —пл¤чоњ  расун≥ "ѕринца, котрий т≥льки й пробудить ... поц≥лунком до справжнього житт¤ (а поза ¤к дл¤ таланту немаЇ н≥чого смертельн≥шого за св≥доме самообмеженн¤, то не дивно, що серед ж≥ночих дебют≥в традиц≥йно подибуЇмо куди вищий, пор≥вн¤но з чолов≥чими, в≥дсоток "ефемеридних": ¤скравий, багатооб≥ц¤ючий спалах, а в≥дтак повне згасанн¤...( «абужко,7 )

ƒев≥д ћайЇрс зазначав, що "...в результат≥ вивченн¤ найрозповсюджен≥ших у св≥т≥ стереотип≥в, сл≥д в≥дзначити: Е¤кщо ж≥нки забезпечують основний догл¤д за маленькими д≥тьми, це доводить, що турботлив≥сть њм притаманна в≥д природи. ј ¤кщо чолов≥ки йдуть у б≥знес, на полюванн¤ ≥ битви, дуже зручно вважати, що вони - агресивн≥, незалежн≥ ≥ безмежно см≥лив≥Е" (1, Ћ≥д≥¤ лЇонтЇва) ѕроте в≥домо безл≥ч приклад≥в см≥ливих та незалежних ж≥нок, а також "слабодухих, ≥нфантильних чолов≥к≥в." ¬≥дпов≥дно другий тип ж≥нок-письменниць намагаЇтьс¤ поЇднувати сусп≥льне житт¤ з особистим. ѕисьменниц¤ п≥ддаЇтьс¤ ≥снуючим стереотипам в б≥льш≥й або ж менш≥й м≥р≥. "лише ж≥нки, ¤к≥ в≥дкидають стереотипне баченн¤ своњх можливостей та перспектив, можуть реал≥зувати себе та дос¤гти усп≥ху."(ЋЇонтЇва).

“вори цих письменниць ориг≥нальн≥ ≥ ц≥кав≥ дл¤ ¤кнайширшого загалу, проте ц¤ "ж≥нка дуже р≥дко повною м≥рою бере на себе т¤гар бол≥сноњ зустр≥ч≥ з≥ св≥том в≥ч-на-в≥ч. ќбмеженн¤, котрими њњ оточено, традиц≥¤, що тисне на нењ, заважають в≥дчути ж≥нц≥ свою в≥дпов≥дальн≥сть перед за всесв≥т: ось де глибина њњ перес≥ченост≥."(—ƒЅ, 370). ѕоез≥¤ цих авторок сповнена високою майстерн≥стю, та профес≥ональн≥стю, проте нер≥дко вона перегукуЇтьс¤ з тим зовс≥м протилежним, присв¤ченим чолов≥ков≥:

(Ќатал¤ Ѕ≥лоцерк≥вець)

(ќксана ћардус)

"∆≥нки зараз пишуть дуже багато про себе, про ж≥ночий св≥т, ¤кий Ї з ≥ншого полюсу. ÷е дуже важливо ≥ дуже потр≥бно. я рада за те, що Ї така л≥тература ≥ що св≥т д≥знаЇтьс¤ про ж≥нку. ÷е дуже позитивно." «апитанн¤ "про ж≥нок ≥ чолов≥к≥в," - очевидне,- "¤ вже казала: все, що в л≥тератур≥, те й у житт≥ в≥дбуваЇтьс¤.Е ѕро те, хто став ким - це все суто ≥ндив≥дуально, взагал≥ завжди Ї чолов≥ки, ¤к≥ духовною структурою схож≥ на ж≥нок ≥ навпаки."(кривенко ) ¬ цьому випадку "«г≥дно з л¤кан≥вською концепц≥Їю фем≥нности, ж≥нка перебуваЇ у строг≥й ситуац≥њ дихотом≥њ - або вона п≥дкор¤Їтьс¤ фалл≥чному пор¤дку означень традиц≥йноњ культури, або вона потрапл¤Ї у ситуац≥ю фем≥нноњ неартикульованости.  олон≥¤льна ”крањна ¤к "неповноц≥нний чолов≥к", або ¤к традиц≥йно означена пасивна ж≥ночн≥сть у жорстоко патр≥¤рхальному св≥т≥ приречена на п≥дкоренн¤ ≥ мовчанн¤. ” своњй прац≥ "‘≥лософ≥¤ страху, або ѕрокл¤тий нар≥д" ¬.ћедв≥дь украњнську онтолог≥чну ситуац≥ю визначаЇ ¤к ситуац≥ю смерти. ¬≥н дошукуЇтьс¤ в цьому смерте≥снуванн≥ м≥стичноњ косм≥чноњ доречности, що може бути прочитана ≥ ¤к торжество патр≥¤рхально цив≥л≥зованого св≥ту на тл≥ загибел≥ фем≥нно-родового."( ЋЇонтЇва)

÷ей тип ж≥нок ¤кнайширше охоплюЇ дв≥ сфери: чолов≥чу ≥ ж≥ночу, найкраще вживаютьс¤ з сусп≥льством, оск≥льки погл¤ди њх, хоча ≥ нестандартн≥, однак ≥ не г≥пертрофовано категоричн≥. ¬они в≥дчувають "житт¤ не може всто¤ти на м≥сц≥"(ћардус,61) ≥ см≥ливо рухаютьс¤ начебто у своњх в≥льних межах, все ж таки визначених чолов≥ками. "ƒвер≥ в майбутнЇ, широко розчинен≥"(—ƒЅ,371) дл¤ них, але њхн¤ надзвичайна зайн¤т≥сть, одночасне чолов≥че та ж≥ноче житт¤ наст≥льки поглинаЇ у вир под≥й, що њм н≥чого не залишаЇтьс¤, окр≥м того, щоб п≥ддатис¤ йому, а древ≥ нехай будуть в≥дчиненн≥ дл¤ "атакуючих" представниць ж≥ночоњ статт≥.

"—в≥т - це д≥м чолов≥ка, а д≥м - це св≥т ж≥нкиЕ"- слова —.ѕоема залишалис¤ актуальними прот¤гом багатьох стол≥ть, але не останнього... —ьюзан ≈нтон≥ одного разу сказала: "„олов≥кам - њх права, ≥ не б≥льше того, ж≥нкам њх права ≥ не менше того."

« чим все ж таки пов'¤зана досить напружена ситуац≥¤ ж≥ночого руху в л≥тератур≥? «а ќксаною «абужко, б≥льш≥сть ж≥нок, ¤к≥ працюють у л≥тературному спр¤муванн≥ "перспектива бути коронованою на одинокого мужчину давно втратила вс¤ку приваблив≥сть..."(укр. ћ ≥ л, 9) "чолов≥ки здатн≥ артикулювати власну загороженн≥сть на письм≥", ж≥нки ж "ƒ≥ви"("д≥ви-войовниц≥") повн≥стю вичерпали себе ¤к головний архетип украњнськоњ ж≥ночност≥.

—аме у кризов≥ пер≥оди народжуютьс¤ нов≥ ≥дењ, ¤к≥ можуть нестис¤ у св≥т сильними, вольовими людьми, здатними с¤гнути "поза межами можливого". ќксана «абужко в одному ≥нтерв'ю сказала, "що писати треба не за тими л≥тературними стандартами, за ¤кими тебе "уч≥л≥ в школЇ", оск≥льки т≥ л≥тературн≥ стандарти творилис¤ не ж≥нками. Ќ≥ в ¤кому раз≥ не потр≥бно йти за образом, ¤кий тоб≥ нав'¤зуЇ культура. ≤ можливо, що з цього моменту й починаЇтьс¤ власне ж≥ноча проза, коли ж≥нка, ¤ка пише, в≥дчуваЇ, що њй т≥сно в тому л≥тературному канон≥, ¤кий вона застала", - вважаЇ ќлена Ўарговська.

“ип цих ж≥нок, особливо на перших порах, сприймаЇтьс¤ у сусп≥льств≥ ¤к божев≥льн≥, приписуючи њм ус≥ земн≥ та неземн≥ гр≥хи:

• –уйнац≥¤ моральних засад сусп≥льства.
•  атегорична зм≥на усталених норм.
• «нищенн¤ архетипного образу ж≥нки.
• ƒ≥¤ супроти м≥с≥њ статей у сусп≥льств≥.

“вори таких пан¤нок-письменниць дихають за межами ж≥ночоњ перифер≥њ, збудованоњ чолов≥ками, вони стикаютьс¤ погл¤дами з чолов≥ками, см≥ливо дивл¤тьс¤ њм в≥ч≥, проте ≥нколи або бо¤тьс¤ наблизитись до обмеженоњ територ≥њ, або не вважають за потр≥бне це побити, одночасно висловлюючи свою категоричн≥сть та вперт≥сть.

(ќксана «абужко, "Ќовий закон јрх≥меда")

(ќксана «абужко)

ѕеревага фем≥нного... стимулюЇ нарцисизм, мазох≥зм, заздр≥сть та анарх≥чн≥сть, що стаЇ причиною виснаженн¤ власноњ патр≥архальноњ структури, адже фем≥н≥зм - це не бол¤че, це просто боротьба за р≥вн≥ (лише р≥вн≥!) права дл¤ чолов≥к≥в ≥ ж≥нок ."- вважаЇ ќлена Ўарговська у своњй прац≥ "Pro- та contra фем≥н≥стичний текст у сучасн≥й проз≥" ѕроте, ¤кщо глибше анал≥зувати та вдумуватис¤ удан≥ поез≥њ, то вони вже с¤гають того поза чолов≥чого простору, але й не вход¤ть в його середину, адже протисто¤нн¤ чолов≥к-ж≥нка скор≥ше ≥снуЇ ¤к взаЇмо в≥дбиваюче, а не взаЇмо прит¤гуюче, що суперечить одв≥чно устален≥й природ≥ речей.

¬ ”крањн≥ на даному етап≥ розвитку л≥тератури, перифер≥йн≥сть ж≥нки щодо чолов≥ка таки ≥снуЇ, ≥ мабуть ≥снуватиме ще к≥лька дес¤тил≥ть. јдже, щоб зм≥нити дану ситуац≥ю, потр≥бно добре попрацювати над психолог≥Їю наших поеток, та категорично перевернути украњнськ≥ традиц≥њ. ј така справа не робитьс¤ за один день. ќстанн≥й трет≥й тип ж≥нок-завойовниць ламають в≥ков≥ канони, руйнують стереотипи, твор¤ть врешт≥-решт нову екстремальну дл¤ украњнського вуха л≥тература, проте водночас вони захоплюють ус≥ т≥ земл≥, що лежать поза межами мускулатного, ув≥йти до замку - центру- бо¤тьс¤, а може не хочуть.

ћожливо, прийде час ≥ ц≥ ж≥нки збудують замок на нових незайманих земл¤х..."¬≥дкидаючи стереотипи та упереджен≥сть, можна сказати, при наполегливост≥, а головне - бажанн≥, ж≥нка може дос¤гти усп≥ху у сферах, далеких в≥д традиц≥йно притаманних ж≥нкам. √оловне - подолати стереотипи, в≥рити у своњ можливост≥ та не намагатис¤ стати чолов≥ком." ј поки будуЇтьс¤ храм ж≥ночоњ вол≥ не потр≥бно руйнувати ≥нш≥, адже де¤ким ж≥нкам-письменниц¤м вистачаЇ цього чолов≥чого простору.